Жертвування нашого життя з любові за Церкву і спасіння світу

 

Кожного дня своїми вчинками ми невпинно виконуємо це жертовне покликання. Зосереджені на Пасхальній Тайні, яка є фундаментом нашого покликання, ми розпізнаємо, як бути, згідно з бажанням засновниці, Марії від Страждань Господніх, єдиним «ТАК» живучи для Бога і постійно перебуваючи у стані невпинної жертовності.

З одного боку, цей стан – проста і спокійна відповідь на зовнішні вимоги нашого щоденного життя, яка іноді допускає відірвання від місця, осіб, оголюючи нас з того, що найбільш особисте.

З іншого боку, це відповідь на внутрішні вимоги, на заклик Бога в нашому духовному житті, в наших пошуках єдності з Ним, і відповідь на вимоги, які знає лише Він.

Щоб відповісти на потребу великої любові до Господа у повному даруванні себе необхідна мужність і сила, які дає постійна і глибока контемпляція Христа. Це вимагає від нас невпинного поновлення двох елементів:

  • вірності Богу в усіх обставинах

  • внутрішньої сили волі, а також згоди на внутрішню боротьбу

Це означає наслідувати Господа в Його стражданні, а з огляду на людську обмеженість, прямувати до того, щоб приймати в житті Його постави. Аж до остаточної жертви – віддання свого життя за інших. Марія від Страждань Господніх часто говорила, що бути жертвою – це жити як Христос і померти за інших як Христос.