новіція Юлія Нижник

Зі св. Франциском іти слідами Христа. 

 

 

 

 

4 жовтня Католицька Церква згадувала св. Франциска Ассизького, а з 3 на 4 жовтня в усіх францисканьських спільнотах брати і сестри відправляли молебень Transitus, тобто перехід св. Франциска до вічності. Св. Франциск перейшов у життя, сповнене єдності з Богом - Єдиним і Найвищим Добром. До сьогодні життя св. Франциска сяє в тих, хто пішов за його прикладом, крокуючи слідами на які вказував святий - слідами Ісуса Христа. Св. Франциск зрозумів, як можна жити у цьому світі, маючи за найвищу цінність спізнання Христа Ісуса, заради Якого можна все втратити і вважати все за сміття. (пор. Флп 3, 8)

У липні цього року я, разом з моїми сестрами, мала нагоду відвідати місця, де св. Франциск жив і досвідчував Божу Присутність. Коли ми приїхали до Ассизі, звичайно ж, одразу пішли відвідати базиліку Санта Марія дельї Анджелі (Матері Божої Ангельської). Базиліка знаходиться через доро

гу від дому сестер ФММ. Був післяполуденний час, у цю пору на вулицях Ассизі людей дуже мало, тому виразно було чути, як співають цикади, яких любив слухати Франциск. В Ассизі ми перебували майже місяць і щодня протягом цього часу приходили у цей храм, щоб помолитись і взяти участь у Святій  Мессі. У центрі базиліки знаходиться маленька капличка, де св. Франциск зрозумів важливість Євангелія. Тут також народилася братерська спільнота.

Один з днів нашого паломництва слідами св. Франциска ми провели у храмі Сан Дам’яно, де св. Франциск почув із хреста слова Ісуса: «Йди і відбудуй мою Церкву». Пізніше цей храм був монастирем св. Клари і її сестер.

 

З часом, після смерті св. Клари, сестри були змушені залишити храм Сан Дам’яно з міркувань безпеки, оскільки він знаходився за мурами міста. Сестри оселилися в монастирі посеред міста, куди теж був перенесений хрест Сан Дам’яно.

 

 

Сьогодні цей монастир є базилікою св. Клари і до сьогодні там можна помолитися перед хрестом Сан Дам’яно, перед яким молився Франциск. Там також можна побачити реліквії св. Клари і різні речі, що належали св. Франциску і св. Кларі.

 

 

 

 

Цілий день ми провели на горі Ля Верна, де св. Франциск отримав стигмати. Ми взяли участь у Службі Божій в каплиці стигматів і о третій годині разом з братами пройшли процесією від храму до каплиці стигматів. Процесію брати відправлябть щодня. У цьому місці відчувається, що для св. Франциска хрест – це вираз любові, вираз любові Отця, Який прийняв страждання свого Сина заради нас.

 

 

 

Св. Франциск, споглядаючи Бога, відкрив, що Він став для нас слугою і братом, бо прийшов на світ як людина, жертвуючи себе за людей. У Втіленому Слові Франциск бачить відкриту дорогу для нас, щоб ми були синами Бога.

 

 

Переживаючи так Бога, Франциск переказує цілому світу пошану до Божого Народження. І три роки перед своєю смертю в Греччіо святий збудував вертеп. До сьогодні звичай облаштування різдвяного вертепу панує у католицькій Церкві.

 

В останній день паломництва ми пішли пішки від Ассізі до пустельні Карчері, де св. Франциск знайшов повний мир із творінням. При вході до монастиря ми прочитали напис «Ubi Deus ibi pax» - «Де Бог, там мир». Тут Франциск зрозумів, що все створіння бере свій початок у Любові Пресвятої Трійці. І якщо людина зробить вразливими свої чуття, то зможе бачити, відчувати, чути, смакувати Божого Духа у творінні. І тоді зможе жити, як риба, у воді, бо дихає Божою Любовю.

І, звичайно ж, базиліка св. Франциска, яку я бачила зі свого вікна щодня… Там знаходиться гріб св. Франциска. Мене вразило це місце тим, що навколо гробу Франциска знаходяться гроби його братів, така собі братерська спільнота. Але теж і те, що скільки разів я б не приходила до базиліки, завжди біля гробу Франциска молилося багато людей. Я дякувала Богові за нашого святого, через життя якого до сьогодні Любов Божа проникає в серця людей.

Святий Франциск зрозумів, що немає більшої любові, ніж віддати своє життя за братів. І таку любов він проголошував своїм життям, запалюючи нею серця інших людей аж до сьогодні.