«Я Той, Хто буде тебе любити завжди більше ніж ти Його будеш любити....»

З  5 по 8 січня в Кривому Розі відбулася зустріч  сестер нашого Згромадження, які працюють в Україні з участю двох сестер, делегованих Провінційною Радою.

Головною темою нашої зустрічі було пригадування і відкривання собі на-ново чим є контемпляція (споглядання) для нас, як Францисканок Місіонерок Марії, чим було споглядання для нашої засновниці бл. Марії від Страждань Господніх.

Церква нам говорить:  «Споглядальна молитва – це погляд віри, спрямований на Ісуса. "Я дивлюся на Нього, а Він дивиться на мене", колись говорив до свого святого пароха Жана Марі Віанней селянин із Арс, коли молився перед Кивотом. Така увага, звернена на Нього, є відреченням від свого "я". Його погляд очищує серце. Світло погляду Ісуса просвічує очі нашого серця; воно вчить нас бачити все у світлі Його правди і Його співчуття до всіх людей. Споглядальна молитва спрямована також на тайни Христового життя. Вона навчає нас, як "внутрішньо пізнавати Господа", щоб Його чимраз більше любити і йти за Ним.» (ККЦ 2715)  А в документі з 1980р. Конгрегації  Чинів і Світських Інститутів  про «Вимір контемпляційний богопосвяченого життя» можемо прочитатите, що вимір контемпляційний  по своїй природі є надриродньою дійсністю, яку переживає віруюча особа як дар Божий. Він дає здібність людині пізнати Отця (пор. Йн. 14,8) в таємниці спільноти Пресвятої Трійці, щоб вона могла засмакувати «глибин Бога» (1Кор. 2.10) Це відповідь віри, надії і любові, міцю якої, віруюча людина відкривається на об’явлення і єднання з живим Богом через Христа в Святому Дусі. Цей вимір проявляється в слуханню і розважанню Слова Божого в єдності з життям Божим, яке нам переказується в таїнствах, а в особливий спосіб в Євхаристії; в молитві літургічній і особистій; в постійному прагненні і шуканні Бога і Його волі в подіях та людях; в свідомомій участі в Його спасенній місії; в даруванні самого себе іншим для Царства Божого. Внаслідок  чого у богопосвяченої особи зроджується постава невтомного і покірного прославлення таємничої присутності Бога в людях, подіях та речах...

Запрошуємо тепер в коротких текстах, залишених нашою засновницею, доторкнутися таємниці Бога в її житті і покликанні. Вона бачила в своєму серці виняткову здібність до  великої любові і розуміла, що любити, це значить бути щасливою. Проте вважала, що несправедливо давати те, чого б не могла  отримати взамін. Споглядаючи на Ісуса в Пресвятих Дарах, на кінець реколекцій для дітей Марії  (мала 16,5 років),  коли тяжко було їй зосередитися, в одній хвилині огорнула її думка: «Я той, Хто буде тебе  любити завжди більше ніж ти Його будеш любити. Той, краса якого  є без пороку,  який не підводить, бо Я є нескінченим Богом». Ця думка, як каже Хелена (її домашнє ім’я), зробила з неї нове створіння. Марія від Страждань Господніх називає це своїм першим наверненням, яке показало їй, що Бог завжди був в її житті, бо в ній було натуральне відчуття краси. Ця любов заволоділа нею назавжди. Від того часу її серце шукало приємність тільки в Богові, воно закривалося більше, або менше на будь-яку приємність поза Богом, хоч інколи знеохочення ослаблювали її. Після цієї зустрічі  з Ним, вона приступила відразу до генеральної сповіді з усього життя. В її біографії, яку  написала с.Марія від Йоана, можна прочитати:

«Це був день 3 або 4 квітня 1856 року»,  « Палала до Бога любов’ю без границь,  шукала тільки Його, робила все, щоб тільки Йому подобатися», «Була з Ісусом, як справжня дитина, яка шаліла з радості. Була певна, що отримала на молитві безліч благодатей, але не знала зовсім внутрішнього життя (нічого не знала про духовне життя). Пила без міри з джерела, яке без перерви проливало на мене воду. Моє практичне життя підлягло зміні». Одного дня після прийняття Святого Причастя біля ніг образу Матері Божої Милосердної, коли встала після молитви і поверталася на своє місце, ясне світло якби проникнуло в її душу: «Що зробиш для Мене, Який так заволодів тобою?» І богопосвяченне життя стало переді мною. «Повний дар себе самої, сказала, може тільки винагородити Тому, який віддався мені увесь».  «... так, як під час благословіння Пресвятими Дарами, краса Бога оволоділа моєю любов’ю, так тепер покликання богопосвяченного життя оволоділо моєю душею і моїми прагненнями, як єдина  можливість для мене».

Марія від Страждань Господніх відкрила книгу свого серця для Бога як Марія ( з її духовних записок), щоб Святий Дух міг в ній довершувати діл Господніх: «Здається мені, що як Марія маю в своєму серці відкриту велику книгу, в якій пише Святий Дух. Маю тільки вірно відчитувати цю книгу і діяти згідно того, що говорить» (NS: 64; 29 квітня 1883)

Будучи в монастирі сестер Кларисок, куди пішда після тих подій, які пережила, одного дня - 23 січня 1861 року - почула серцем слова: «Чи хочеш  бути розіп’ята замість Святішого Отця?».  Вона уявила собі звичайне розіп’яття із цвяхами та з хрестом, боялася трохи, але не могла сказати ні, тому сказала так і тоді спали на неї як богопосвячення такі слова і це ім’я: «Марія Жертва Ісуса ...і Ісуса Розіп’ятого». Пізніше вона пише: «Здається мені, що від тієї пори це є моє ім’я, незалежне від усіх людських задумів.  Друга частина ім’я була заповіддю мого майбутнього, а перша богопосвяченням мого покликання.»   «Від тієї хвилини чую, що маю в собі  молитву до Бога мого життя». Стан жертви повністю заволодів мною».

Ці дві великі події, котрі  доповнювалися не  менш важливими і також глибокими  досвідченнями Бога, несуть в собі велику таємницю  любові Бога до неї та всього людства. Любов Ісуса постійно наповнювала її серце і не давала спокою. Читаємо в записах:

 «Чую як хвилі любові, які підносяться в мені, хочуть пролитися на світ...» (NS: 57; 10 квітня 1883). Досвідчуючи у своєму богопосвяченному житті багато труднощів і непорозумінь, як Марія, зберігає в своєму серці всі Його слова. Багато страждає через непорозуміння і наклепи, але покірно піддається волі Бога, шукаючи тільки того чого Він хоче і так, як Марія співстраждала зі Своїм Сином, Марія від Страждань Господніх тихо разом з Нею говорить своє «так» на всі події, яких не  розуміє, складаючи себе повністю в дар Богу-Отцю як Марія і Ісус.

Кожна з нас, переживаючи цей час зустрічі, на спільній та особистій молитві, могла у своєму серці повернутися до тих зустрічей з великою любов’ю Бога у своєму житті. Затриматися над своїм особистим покликанням в покликанні Францисканок Місіонерок Марії. Ми могли поділитися своїми труднощами, обмеженнями та радощами, досвідченням діянь Бога там де живемо і працюємо, Його великим Милосердям над нами. Не забракло також часу на жарти і спільний відпочинок. Як добре бути разом!

На кінець нашої зустрічі  перед Ісусом в Пресвятих Дарах ми на-ново, відкриваючи наші серця,  довірилися Його любові, через Марію довірили нашу місію на Україні з усіма її труднощами, які переживає сьогодні український народ, а також ми просили про нові покликання, щоб не бракувало живих свідків Його великої любові, яка постійно проливається на цей світ. 

Любов Бога не прихована тільки для богопосвячених осіб, яких в особливий спосіб запросив до ближчого переживання життя з Ним, але для кожної Дитини Бога. Ісус завжди чекає на кожного з нас в Пресвятих Дарах і хоче безмірно виливати Свою любов на кожного без винятку, відкривати кожному з нас велику нашу гідність Дитини Бога та наше покликання в тому чи іншому стані (подружжя, самотності, богопосвяченного життя). Він  запрошує взяти участь в Його плані спасіння, щоб ніхто не загинух з дітей Бога-Отця. В кожному храмі завжди можемо в особливий спосіб перебувати з Ним віч на віч, не говорячи багато, а просто обмінюючись поглядом любові, або смутку, турботи та різних переживань. Він є вірний і завжди невтомно просто чекає на Тебе ...

                 Сестра францисканка місіонерка Марії